ЕМОЦІЙНА ВІДАЛЕННІСТЬ У СТОСУНКАХ: КОЛИ ПОРУЧ, АЛЕ НІБИ ДАЛЕКО

Інколи люди залишаються поруч, але близькість між ними тихо тане.

Не раптово.

Не драматично.

А так, що одного ранку Ви помічаєте: щось у стосунках стало іншим. Наче тепла бракує. Наче розмови начебто є, але вони не торкаються.

Для мене емоційна віддаленість - це не про холод. І не про байдужість.

Це про простір, у якому комусь стало надто боляче, надто важко або надто тихо всередині.

Уявіть двері, які не зачиняються повністю, але й не відкриваються до кінця.

Контакт є.

А доступу - вже немає.

Чому так трапляється

У своїй практиці я бачу, що емоційна дистанція виростає з декількох причин:

 • коли всередині накопичується втома, яку складно вимовити;

 • коли образи тихо складаються шарами й не отримують голосу;

 • коли серце пам’ятає попередній біль і боїться повторення;

 • коли людина довго тримає себе «всередині», щоб не здаватися слабкою;

 • коли напруга між партнерами стала звичною, як тінь, яку вже не помічають.

Це не про відсутність любові.

Це про відсутність внутрішнього простору для неї.

Тіло знає раніше за думки

Іноді клієнт каже мені: «Я ще не розумію, що зі мною, але щось не так».

І вже в цій фразі - правда.

Тіло реагує першим:

 • стиснення у грудях;

 • відчуття порожнечі в животі;

 • важкість у плечах;

 • холод у руках;

 • дивна втома після розмов, де “нічого ж не сталося”.

Це сигнали.

Тихі, але дуже чесні.

Вони кажуть: «Контакт порушився».

Як це впливає на стосунки

Емоційна віддаленість робить звичні речі чужими.

Слово «як справи?» перетворюється на формальність.

Дотики - на звичку.

А мовчання - на стіну.

Ніби двоє людей сидять поруч, але кожен  - у своєму світі.

І вони вже не зустрічаються поглядами так, як колись.

Емоційна віддаленість - це не провина однієї людини.

Це спосіб обох адаптуватися до того, що давно потребує уваги.

Саме тому терапія не починається зі звинувачень.

Вона починається з м’якого повернення до себе.

Бо коли Ви знову відчуваєте:

 • свої бажання,

 • свої межі,

 • свої емоції,

 • свої тілесні сигнали —

ви наче повертаєте собі власний голос.

І тоді контакт з іншою людиною стає чесним і теплим.

Як виглядає терапія, коли до мене приходять із цим запитом

Ми:

 • знаходимо місце, де виникла ця тиша між вами;

 • повертаємо чутливість до власних емоцій і тілесних реакцій;

 • вчимося говорити так, щоб інший міг почути;

 • відновлюємо внутрішню опору, без якої близькість лякає;

 • поступово створюємо простір, у якому обом безпечно зустрітися знову.

Це і є момент, коли повільно повертається тепло.

Не через силу.

Не через вимоги.

А через щиру можливість бути поруч.

Запитання, які клієнти ставлять найчастіше

Чи можна повернути близькість, якщо я відчуваю, що партнер закрився?

Так. Емоційний контакт дуже часто відновлюється, коли хоча б одна людина починає змінювати спосіб взаємодії.

А якщо партнер не хоче «розбиратися» у стосунках?

Робота з Вами вже змінює динаміку.

Контакт - це завжди взаємна система.

Чи буває так, що віддаленість - це наслідок старих травм?

Дуже часто так і є.

Тоді ми працюємо з глибинними переживаннями, які заважають довіряти і відкриватися.

Отже, емоційна віддаленість - це не кінець і не провал.

Це знак.

Тихий, інколи болючий, але дуже чесний:

«Тут потрібна увага. Тут потрібне тепло. Тут хтось давно чекає, щоб його почули і можливо цей хтось, це ви…»

Якщо у цих рядках Ви впізнали себе або свої стосунки -

я поруч.