ЯК ПОБОРОТИ ТРИВОЖНІСТЬ?

Часто я чую такий запрос від своїх клієнтів. Тому вирішила написати цикл статей на тему тривожності і трішки розширити знання людей, які постійно або іноді стикаються з цим станом, відчувають його, але не дуже розуміють чому він виникає, про що сигналізує. Тому давайте розбиратися попорядку.

Тривожність рідко з’являється раптово.

Частіше вона накопичується - між справами, розмовами, очікуваннями, які ми давно носимо в собі.

Наче постійне внутрішнє напруження, яке не дає повністю видихнути.

Людина може жити звичним життям, усміхатися, працювати, дбати про інших -

і водночас постійно відчувати: «я не в безпеці», навіть якщо зовні все стабільно.

Тривожність - це не слабкість.

Це спосіб психіки і тіла захистити Вас від чогось, що колись було надто складним, болючим або небезпечним.

Як відчувається тривожність

Кожен проживає її по-своєму, але дуже часто я чую схожі описи:

 • напруга в грудях або горлі;

 • поверхневе дихання, ніби повітря не вистачає;

 • стиснення в животі;

 • постійні думки «а раптом…»;

 • труднощі з розслабленням навіть удома;

 • втома, яка не минає після відпочинку;

 • відчуття, що потрібно весь час бути напоготові.

Іноді тривога не має чіткої причини.

Вона просто є.

І саме це лякає найбільше.

 То ж звідки береться тривожність?

У психологічному сенсі тривожність часто народжується там, де колись:

 • не було стабільного відчуття безпеки;

 • доводилося бути «зручним» або сильним раніше, ніж з’явився ресурс;

 • емоції не мали місця та простору їх проявити; краще промовчати, «проковтнути»;

 • підтримка була нестабільною або відсутньою; страхи залишилися без підтримки;

 • відповідальності було більше, ніж ресурсів а контроль став єдиним способом втримати рівновагу.

Тіло це пам’ятає…

Дуже часто тривожність відчувається не словами, а тілом. Навіть якщо розум давно все пояснив і «відпустив».

Тривожність - це сигнал, що нервова система живе в режимі напруги.

І замість того, щоб боротися з нею, важливо почати чути, що вона намагається сказати.

Чи можна позбутися тривожності назавжди

Я рідко використовую слово «позбутися».

Тому що тривожність - не ворог. Вона навпаки посилюється там, де з нею воюють.

Контроль, придушення, постійні спроби «взяти себе в руки» лише підтримують напругу.

Парадокс в тому, що тривога слабшає, коли з’являються увага до себе, дозвіл відчувати, безпечний простір та внутрішня опора, а не зовнішня.

Позбутися тривожності – це не означає знищити її. Це означає навчитися жити без постійної загрози. А значить можна:

 • знизити інтенсивність;

 • навчитися розпізнавати її сигнали;

 • повернути відчуття внутрішньої опори;

 • відновити контакт із тілом;

 • навчитися заспокоювати себе, а не тримати в напрузі.

Коли людина перестає боротися з тривогою і починає з нею працювати -

вона втрачає свою руйнівну силу. Організм не мобілізує енергію, психику навколо «незрозумілого», значить небезпечного, а поступово ослабляє внутрішній тиск.

Як психологічна робота допомагає при тривожності

У терапії ми не «вимикаємо» тривогу.

Ми створюємо простір, у якому вона може заспокоїтися сама.

Це відбувається поступово:

 • через м’яке повернення до тіла і дихання;

 • через розуміння, де саме виникає напруга;

 • через роботу з внутрішніми страхами та переживаннями;

 • через відновлення почуття безпеки тут і зараз;

 • через формування внутрішньої стабільності.

Для багатьох людей це перший досвід, коли не потрібно весь час тримати себе «в руках».

Часті запитання:

«Чи можна повністю позбутися тривожності?»

-       Тривожність -  це не хвороба, а реакція нервової системи. Мета не «вимкнути» її, а знизити інтенсивність і навчитися жити без постійної напруги.

«Чому тривожність з’являється без видимої причини?»

-       Часто причина не в теперішньому моменті, а в досвіді минулого. Тіло може реагувати на старі загрози, навіть коли зараз об’єктивно безпечно.