Я не буду вводити вас в оману. Вихід з депресивного стану — це складний і тривалий процес. Це знає кожен, хто вже зробив хоча б кілька кроків у бік зцілення. Тут не існує «чарівних пігулок» чи «магічних методів», які спрацьовують без вашої участі.Але існує шлях, і він завжди починається з внутрішнього ріше

Коли мова заходить про лікування депресії, зазвичай маються на увазі важкі стани — випадки клінічної, діагностованої депресії. В таких ситуаціях справді необхідна консультація лікаря-психіатра, який проводить діагностику та, за потреби, призначає медикаментозне лікування.

Почуття провини — одна з найсильніших і водночас найбільш руйнівних емоцій. Ми всі помиляємося. І кожен має право на помилку. Але іноді ціна помилки здається занадто високою.

Відчуття відсутності любові — мабуть, одна з найглибших і найсуттєвіших причин розвитку депресивного стану.Не завжди усвідомлена. Не завжди названа. Але майже завжди — дуже болюча.

Як побороти тривожність: м’які кроки до внутрішнього спокою Тривожність не зникає від одного рішення «більше не хвилюватися». Вона потребує іншого підходу - повільного, уважного, тілесно орієнтованого.   Нижче - не універсальні поради, а напрямки, які допомагають нервовій системі повертатися до рівноваги.   1. Зупиніться і помітьте тривогу Не тікайте від неї. Скажіть собі: «Зараз мені тривожно».   Це вже знижує напругу. Бо там, де є усвідомлення - з’являється увага, контроль

"Тривога забирає багато сил і не дає жити спокійно", ще один із частих запитів на сесію. І з цим можна і варто працювати. Якщо тривога довго залишається без уваги, вона може проявлятися через тіло:  • головні болі;  • проблеми зі сном;  • серцебиття, емоційний гіпергідроз;  • напруження у шиї та плечах;  • порушення травлення, тошнота, діарея;  • відчуття «кома» в горлі, сухість в горлі тощо…   Це не означає, що з Вами «щось не так». Це означає, що тіло взяло на себе те, з чи

Часто я чую такий запрос від своїх клієнтів. Тому вирішила написати цикл статей на тему тривожності і трішки розширити знання людей, які постійно або іноді стикаються з цим станом, відчувають його, але не дуже розуміють чому він виникає, про що сигналізує. Тому давайте розбиратися попорядку. Тривожність рідко з’являється раптово. Частіше вона накопичується - між справами, розмовами, очікуваннями, які ми давно носимо в собі. Наче постійне внутрішнє напруження, яке не дає повні