ДЕПРЕСІЯ ЧЕРЕЗ ВІДЧУТТЯ САМОТНОСТІ

Що є первинним? Депресія виникає в результаті самотності або самотність з’являється через депресію?

І те й інше може бути. Коли людина поринає в депресивний стан, одним з важливих симптомів є уникання спілкування. Людина намагається усамітнитись – підліток зачиняється в своїй кімнаті і не йде на контакт з батьками, людина в стосунках може «піти», «пожити окремо», не маючи ресурсу для адекватної взаємодії з партнером та впливу на  свій стан, або людина починає уникати зустрічей з друзями, надає перевагу залишатись вдома, коли її кудись запрошують. Таке уникання спілкування ніколи не вирішує проблему, а зазвичай тільки погіршує стан людини.

Але часто відчуття самотності може бути одним з вагомим факторів для розвитку депресивного стану.  Зазвичай це відбувається, коли ми втрачаємо близьку людину, яка була важливою, опорною для нашого життя. В першу чергу це стосується розлучення або розірвання стосунків, коли партнер йде, а інший не приймає це, не готовий відпустити. Людина, яку покинули відчуває зраду, самотність, відчуває втрату великої частини себе та свого життя. Відчуття суму та болю захоплює і може тривати роками. Іноді, без сторонньої допомоги, людині не вдається вийти з цього стану самостійно, незважаючи на всі спроби, та повернути собі задоволення від життя та бажання створювати нові стосунки.

Для людини, яка не пройшла сепарацію, справжнім викликом може бути період, коли батьки йдуть з життя. Таке відбувається коли мама чи тато були люблячими, підтримуючими, коли з одним з батьків був близький контакт, людина ділилась тим, що відбувається в житті, питала поради і спиралась на них. Це не є головним фактором для формування депресивного стану, але може внести свою частинку чи стати «останньою краплею», яка заповнить сірим світлу частинку внутрішнього простору.

А от у разі, коли виростає дитина, яка була для мами «всім», і намагається сепаруватись від батьківської «опіки», починає жити своє життя, зустрічає партнера, з яким будує близькі стосунки, для такої мами умовна «втрата» дитини, яка була сенсом її життя може бути суттєвим фактором для розвитку депресивного стану. В такому разі мамі необхідна сепарація, інакше вона перетворить своє життя  на страждання, а стосунки з дитиною на постійний конфлікт.

Також відчуття самотності може виникнути коли людина «втрачає» друзів. Це може статись через конфлікт, або через переїзд в інше місто чи країну. Цей фактор є найболючішім в підлітковому віці, коли відбувається період природньої сепарації з батьками і стосунки з друзями є найважливішими.

Ще один період життя, про який мало згадують, але його мало хто може уникнути в своєму житті це  - старість. Коли людина стає «непотрібною» для соціуму, виходить на пенсію або поступово знижується її статус, людина вже не може конкурувати з молодими колегами або зовсім втрачає роботу. Існує навіть термін «вікова депресія». Людина втрачає фізичні можливості а також коло спілкування, фізіологічні вікові зміни мають свій потужний вплив на загальний стан, а відчуття «непотрібності» робить цей стан таким важким.

Але далеко не кожна людина впадає в депресію через ті обставини, які наведені вище. Зазвичай це відбувається з тими, хто має «схильність» до депресивного стану. Ця схильність має більш глибокі корені, часто формується в нашому дитинстві та є наслідком «родових» сценаріїв.