ЯК РОЗВИВАЄТЬСЯ ДЕПРЕСІЯ?

В кожного є своя особиста причина, той спусковий механізм, який запускає процес розвитку депресивного стану. Цей механізм є ціллю, який має віднайти психолог та знешкодити його для того, щоб усунути, так би мовити, першопричину. Цих причин може бути не одна. Впоратись з цією задачею самостійно людина не може апріорі, тому що має звужене бачення. Саме спеціаліст може не тільки подивитись ззовні на проблему, а й знайти те, що запустило ланцюжок, щоб вимкнути його.

Тим не менше є певні механізми розвитку депресії, які важливо розуміти. Вони не є послідовними, і можуть мати різну інтенсивність в кожному індивідуальному випадку.

1.     Невизнання своїх базових потреб.

До таких потреб належать в першу чергу потреба в відпочинку. Для досягнення свої цілей ми часто ігноруємо необхідність достатньо відпочивати працюючи 24/7/365, тобто ігноруючи вихідні, затримуючись на роботі після закінчення робочого дня. Це властиво людям, які будують кар’єру, власникам бізнесу та тим, хто працює на себе. Але фізичні закони неможливо обійти, рано чи пізно тіло просто увімкне «запобіжник», і насильно змусить відпочивати через хворобу чи емоційні проблеми. Також сюди можна додати порушення особистих кордонів, у випадку, коли вам пропонують такі умови роботи, а ви не можете відмовити.

2.     Самозвинувачення.

Наслідком першого етапу буде самозвинувачення. Починають з’являтись думки про те, що я сам винен, що не можу відмовити, що погоджуюсь на невигідні умови, що я слабкий, недостатньо впевнений, розумний, професійний і далі за списком. Внутрішній голос стає все більш критикуючим, додаються ідеї, що я сам винен, що я не такий, що я невдаха, в мене нічого не виходить, я ніколи не зможу і т.д. Замість того, щоб зупинитись,  попросити про допомогу та розібратись з тим, що відбувається,  людина все більше себе знецінює та занурюється в багнюку самозвинувачень.

3.     Емоційне блокування.

Як наслідок самозвинувачення з’являється все більше негативних емоцій. Це образа на людей, які «змушують» робити те, чого вам не хочеться, образа на життя, що воно несправедливе, образа на тих кому «повезло більше», додайте своє. Піднімаються страхи. Коли тіло починає гальмувати з’являється страх а як далі я зможу витримувати цей темп, а що буде коли не зможу, а що якщо серйозно захворію і т.д. Ще одна неприємна емоція – сором, може виникати коли порівнюю себе з іншими – мені вже 30+, а я ще не досяг, не народила, не стала  (додайте своє). І тут вмикається захисний механізм психіки, який починає «придушувати» ці неприємні емоції. І тут виникає одразу дві проблеми: по-перше, коли психіка уникає дивитись в той бік де неприємно – неможливо знайти вихід, а по-друге – приховані емоції нікуди не зникають, а накопичуються і питання часу, коли людина відчує наслідки.

4.     Розрив між реальністю та ідеалами.

Нам часто кажуть, що мріяти потрібно про найкраще, а цілі ставити найвищі. Це все так, але на життєвому шляху більше невдач та випробувань ніж досягнень. Коли людина не усвідомлює, що для досягнення мети потрібно багато часу, іноді все життя, потрібно багато спроб, прожити багато невдач і часто починати з початку. Особливо в сучасному світі, коли розповідають тільки успішну частину реальності і замовчують об’єм зусиль, який потрібно витратити на досягнення мети, виникає неадекватне сприйняття, розрив між реальністю та ідеальною картинкою. Якщо ви вірите, що успіх – це тільки бажання та удача, ви на шляху до депресії та вигоряння, припиніть це якнайшвидше.

Це поширені етапи розвитку депресивного стану, але є причина, яка є базовою, про яку важливо знати, щоб вчасно попередити розвиток депресивних симптомів.