ДЕПРЕСІЯ ЯК РЕЗУЛЬТАТ ВІДЧУТТЯ ПРОВИНИ

Почуття провини — одна з найсильніших і водночас найбільш руйнівних емоцій. Ми всі помиляємося. І кожен має право на помилку. Але іноді ціна помилки здається занадто високою.

Це може бути втрата життя, здоров’я, стосунків або чогось по-справжньому важливого.І тоді всередині запускається нескінченний внутрішній діалог: «Якби я був уважнішим…» «Якби я повернувся на пів години раніше…» «Якби я був поруч, цього б не сталося…» «Якби я помітив раніше…»

Буває й так, що трагедія сталася через об’єктивні обставини, які не залежали від людини. Але почуття провини все одно з’являється — ніби хтось усередині призначає нас винними, попри факти, логіку й реальність.

Коли людина бере на себе провину, відпустити її надзвичайно складно. Непрожиті, неусвідомлені почуття фіксуються в психіці й можуть залишатися з нами роками. Вони не просто «живуть» усередині — вони повільно отруюють, накопичуються, посилюються, стають частиною внутрішнього фону життя.

Саме тому від токсичного почуття провини важливо звільнятися. І чим раніше — тим краще. Не завжди це можливо зробити самостійно. І в цьому немає слабкості. У таких випадках звернення по психологічну допомогу — це акт турботи про себе, а не поразка.

Провина може виникати з дуже різних причин. Коли не вдалося досягти результату, від якого залежали інші люди. Коли розпадаються стосунки, і дитина росте без одного з батьків. Коли чоловік втрачає роботу, статус або фінансову стабільність. Коли бізнес банкрутує, а відповідальність здається непосильною. Список цих причин може бути нескінченним.

Зазвичай почуття провини пов’язане з іншими людьми. Іноді вони відкрито звинувачують. А іноді людина сама, без жодних зовнішніх слів, призначає себе винною.

Якщо з цим станом не працювати й залишатися в ньому тривалий час,з’являється пригніченість, втрата енергії, сенсу, інтересу до життя. Так формується депресивний стан.

Робота з почуттям провини завжди залежить від обставин, у яких воно виникло. Але є кілька важливих кроків.

Перший — визнати реальність: події вже відбулися, і змінити минуле неможливо.

Другий — щиро перепросити, незалежно від того, звинувачують вас чи ні. Іноді саме в цей момент стає зрозуміло, що вас давно не звинувачують — або не звинувачували ніколи.І частина тягаря знімається.

І третій, найскладніший крок — пробачити себе. Повернути довіру до себе. А разом із нею — внутрішню силу жити далі, не караючи себе нескінченно за те, що вже неможливо змінити.