РОЛЬ РОДОВИХ СЦЕНАРІЇВ В РОЗВИТКУ ДЕПРЕСІЇ

Чому важкі події життя одну людину занурюють в переживання суму, болі та депресію, а інша людина через деякий час відновлюється і живе далі? Відповідь лежить на поверхні – характер, патерни поведінки, життєві сценарії формуються в дитинстві і обумовлені впливом на нас важливих дорослих, які були поряд в період нашого формування, в першу чергу батьків.

Для маленької дитини батьки це не тільки сильні та всемогутні істоти, наділені необмеженою владою та можливостями. Батьки – це в першу чергу єдине джерело інформації про навколишній світ. Увесь досвід, який мають батьки – вони передають своїм дітям. Це відбувається не тільки коли мама чи тато навчають дитину, досвід буквально передається з молоком матері, дитина відчуває всі емоції батьків, всі переживання, страхи та тривоги. Дитина без слів усвідомлює моделі поведінки в різних ситуаціях та стратегії  вирішення повсякденних викликів. Це дуже важливий механізм, який дозволяє передавати досвід людства, виживати та розвиватись. Цей механізм дуже потужний та глибокий, «знання» засвоюються на рівні автоматичних реакцій, тобто людина діє безсвідомо, це схоже на інстинкт.

Але, як і в усьому, є інша сторона медалі. Разом з важливими стратегіями виживання в цьому світі ми засвоюємо і неефективні моделі також. Ця інформація передається з покоління в покоління, формуючи так звані «родові сценарії».

Як це відбувається. Наприклад, бабуся чи прабабуся втратила чоловіка на війні, яка була в минулому сторіччі. В ті часи в сім’ях було багато дітей, більшість людей жила в сільській місцевості де без чоловічих рук жінці було вижити набагато складніше, ніж зараз. Її дочка запам’ятала мамині відчуття – страх, безпорадність, сум, самотність,  з яким жінка прожила все своє життя, ці емоції вона передала своїй дочці, а та своїй. І коли правнучка тієї бабусі посварилась з хлопцем через дрібницю – вона переживає почуття, схожі з тими, які відчувала прабабуся після втрати. Умови змінились, обставини інші, трагедії не відбувається, а почуття схожі.

Тобто травми, які проживає людина в своєму житті далі передаються в поколіннях цієї родини. І коли людина потрапляє в схожі обставини, реагує на тригер, який нагадує про те, що проживали предки – вона проживає ті ж самі відчуття, які проживали її далекі родичі. Тож, якщо ви схильні до депресії – ви однозначно знайдете серед своєї родини людину, яка має таку саму схильність.

Але це не означає, що з цим станом неможливо впоратись. Це лише означає, що потрібно прикласти зусилля, звернутись за допомогою,  щоб  змінити свій «сценарій» та не передавати його далі своїм дітям та внукам.