ПСИХОФІЗИОЛОГІЯ СТРЕСУ.

Реакція мозку на стрес

Області мозку, що формують емоційний і поведінковий відгук людини на стресову ситуацію, включають мигдалину, гіпоталамус, гіпокамп і префронтальну кору.

Ми часто говоримо про мигдалик і гіпокамп так, ніби це цілісні структури, тоді як насправді той і інший орган складаються з двох половин - по одній у кожній півкулі мозку.

✓ Мигдалина – центр тривоги у мозку. Вона помічає погрози та іншу емоційно значиму інформацію та запускає стресову реакцію.

✓ Гіпоталамус – «директор-розпорядник» мозку. Він координує викид гормонів стресу, щоб підготувати тіло до бійки чи втечі.

✓ Гіпокамп – «біограф» мозку. Він запам'ятовує інформацію про поточний стан справ, витягує з пам'яті спогади про попередні, вже випробувані вами стресові ситуації, а також про те, чим усе закінчилося. Це дозволяє вам вчитися з досвіду минулих років і прогнозувати варіанти розвитку ситуації.

✓ Префронтальна кора – “генеральний директор” мозку. Вона консолідує відомості, отримані з мигдалини та гіпокампу, роблячи вашу реакцію на стрес обґрунтованою, адекватною йому. І обмінюється інформацією з мигдаликом – щоб ваша відповідь на неприємну для вас ситуацію змінювалась в міру її розвитку.

МИГДАЛІНА

Мигдалина є невеликою (приблизно 1,2 см) мигдалеподібною структурою, яка діє як система аварійної сигналізації мозку. Вона отримує сенсорні дані та вирішує, чи є та чи інша подія емоційно значущою. Якщо мигдалина відчуває загрозу, вона «дзвонить» у голові, закликаючи гіпоталамус підготувати організм до заходів у відповідь. Мигдалина робить це дуже швидко. Ви можете емоційно відреагувати на об'єкт чи ситуацію ще до того, як встигнете розпізнати його. Наприклад, ви можете відстрибнути перш, ніж у вашій свідомості виникне слово "змія", - відразу побачили на стежці щось, що нагадує змію.

Якщо говорити про стрес, то мигдалина може закрити мозку людини доступ до управління її поведінкою, перевівши його роботу під час зіткнення зі стресором в «аварійний» режим. Якщо мигдалина визнає стресову ситуацію потенційною загрозою вашій безпеці, громадському та матеріальному становищу, вона приведе ваш мозок і весь організм у стан бойової готовності.

ГІПОТАЛАМУС

Гіпоталамус є «директором-розпорядником» мозку, відповідальним за запуск та координацію гормональної реакції на стрес. Коли мигдалина попереджає про небезпеку, гіпоталамус вивільняє кортикотропін-рилізинг-гормон (КРГ). Цей гормон, своєю чергою, посилає сигнал гіпофізу, щоб той виділив в кровотік адренокортикотропний гормон (АКТГ), який змушує надниркові залози виділяти кортизол. Потім кортизол циркулює по всьому організму, готуючи м'язи та органи до дій у екстремальній ситуації.

Для відновлення рівноваги в організмі існує петля негативного зворотного зв'язку: коли рівень кортизолу, що циркулює в крові, стає занадто високим, цей гормон посилає сигнал гіпоталамусу про припинення виділення КРГ, що призводить до зниження кількості виробництва кортизолу, завдяки чому організм повертається в спокійний стан. ГІПОКАМП

Гіпокамп - це невелика структура, що нагадує своєю формою морського коника, вона відповідає за збереження спогадів в організованому порядку. Гіпокамп витягує з пам'яті спогади про події, які можуть стосуватися стресора, з яким ви зіткнулися. Префронтальна кора обробляє ці спогади таким чином, щоб ви могли скористатися досвідом минулих років та скоригувати за його допомогою свою стресову реакцію. Завдяки цьому ви не використовуєте способи, які в минулому виявилися неефективними.

Через потужний викид гормонів стресу, що виникає при попаданні в шокуючу або небезпечну для життя ситуацію, гіпокамп може «відключитися». У такому разі ці події чи ситуації не збережуться у вашому мозку в упорядкованому вигляді. І все ж таки вони можуть продовжувати впливати на вашу поведінку через підсвідомість за допомогою мигдалини, змушуючи болісно реагувати на інші стресові ситуації. Наприклад, якщо з вас знущалися в дитинстві, то ваша мигдалина активніше реагує на критику з боку начальника, навіть якщо ви не усвідомлюєте зв'язок між цими подіями. Гіпокамп також відправляє на зберігання вашу нинішню реакцію на стрес. З цього виходить, що, якщо ви вийдете з ситуації переможцем, ваш мозок запам'ятає це, і наступного разу, коли станеться щось подібне, це дозволить вам почуватися впевненіше.

ПРЕФРОНТАЛЬНА КОРА

Префронтальна кора – адміністративний центр мозку. Це свого роду генеральний директор, який організовує його роботу. У префронтальній корі відбувається оцінка вимог стресової ситуації і її зіставлення з нашим життєвим досвідом – для того, щоб ми могли реагувати дієво.

Префронтальна кора – хороша помічниця у протидії стресу. Завдяки їй ви вирішуєте складні завдання, тримаєте під контролем імпульси, згладжуєте сильні емоції, переключаєте увагу та пристосовуєтеся до нових, неясних, нестабільних ситуацій.

Ця область мозку не дає вам «злетіти з котушок», коли ваша дитина, незважаючи на нескінченні умовляння, не бажає йти в дитячий садок, хоча ви дуже боїтеся запізнитися на роботу. Префронтальна кора нагадує вам про те, що ви любите свою дитину і хочете бути хорошим батьком - це відбиває у вас бажання поводитися подібно до фурії!

Ця ж область мозку допомагає підготуватися до іспитів, а також не дозволяє об'їстися булочками або перебрати зі спиртним, коли ви перебуваєте в стресовому стані, вона дає вам сили відірватися від телевізора та зайнятися справою.

Крім цього, префронтальна кора з'єднується з мигдаликом і гіпоталамусом, дозволяючи регулювати емоційний відгук на стрес. Ця область мозку допомагає блокувати несвідомі реакції на стресові ситуації, що виражаються у вигляді страху або гніву, даючи можливість реагувати з більшою усвідомленістю та користю для себе.

Префронтальна кора бере участь у виникненні таких емоційних відгуків, як співчуття, сором і відчуття провини, які змінюють механізм реагування на стрес, що діє через мигдалик.

Коли ви відчуваєте стрес під час виступу перед аудиторією, префронтальна кора вказує на те, що ви приймаєте занадто близько до серця тему, якій присвячена ваша доповідь.

А у випадках, коли чоловік (дружина) висловлює невдоволення вами, префронтальна кора нагадує вам, що ваш супутник життя важливий для вас. В результаті мигдалина заспокоюється, а стресова реакція слабшає, завдяки чому ви можете впевненіше діяти у скрутній ситуації.

*З книги Мелані Грінберг "Стрісостійкий мозок."