ХВОРОБИ СТРЕСУ.

Наслідки хронічного стресу

Згодом стрес може вплинути на мозок, серце, вагу, імунітет і навіть генетичні характеристики. Постійні занепокоєння і тривоги можуть посилювати стресовий стан і не давати організму можливість відпочити та відновити свої сили.

СТРЕС І МОЗОК

Тривала чи надмірна нервово-психічна напруга викликає цілу низку порушень у роботі мозку.

Стрес погіршує здатність клітин мозку переносити та переробляти глюкозу (важливе джерело енергії). При нестачі глюкози клітини мозку стають менш життєздатними і більш схильними до пошкодження. Гіпокамп особливо вразливий перед згубним впливом кортизолу. Надлишковий кортизол погіршує здатність гіпокампу генерувати нові клітини мозку та відновлювати пошкоджені клітини. Це може негативно позначитися на здібності людини до навчання, його пам'яті та настрої. Хронічний стрес та надлишковий кортизол можуть зміцнити між мигдаликом та гіпокампом такі зв'язки, які спонукатимуть людину весь час залишатися в тривозі. Крім цього, за таких умов може погіршитися зв'язок між цими областями та префронтальною корою, що призведе до послаблення контролю над перебігом стресової реакції з боку частин мозку, що відповідають за раціональну поведінку. Інакше кажучи, надлишковий стрес може призвести до того, що ваш мозок набуде несвідомої установки діяти імпульсивно, при цьому у вас ще й зменшиться здатність згладжувати стресову реакцію за допомогою логічного мислення. СТРЕС І СЕРЦЕ

Якщо на серце постійно накочують хвилі адреналіну (через хронічний стрес), може пошкодитися ендотелій (вистилання кровоносних судин), внаслідок чого зросте ризик розвитку гіпертонії, інсульту та серцевого нападу. Крім цього стрес здатний призвести вас до шкідливих звичок, що підвищують ризик розвитку серцево-судинних захворювань, оскільки ви можете почати зловживати алкоголем, курити чи переїдати. До всього іншого ви можете стати дратівливими та недружніми. Якщо ви дізналися себе в цьому описі, значить, настав час кілька разів глибоко вдихнути і видихнути – заради позбавлення від реакції «бий, біжи чи замри», щоб ваша префронтальна кора встигла взяти ситуацію під контроль. СТРЕС І ЗБІЛЬШЕННЯ ВАГИ

Кортизол посилює апетит, тому що їжа дає енергію для майбутньої «битви». Кортизол також заважає спати, причому в стані втоми ви частіше вживаєте шкідливі продукти харчування.

У довгостроковій перспективі хронічний стрес може підвищити рівень цукру в крові та змусити організм зберігати надлишковий жир, особливо на животі. Хоча цей наслідок стресу, можливо, і допомагав нашим предкам під час бою захищати свої органи від травм, в сучасному світі він шкодить здоров'ю.

Насправді тіло, схоже на яблуко, – з невеликою різницею обсягу талії та стегон – є показником високої ймовірності розвитку серцево-судинних захворювань, незалежно від ваги людини. Таким чином, якщо ви один з тих, хто не може перестати заїдати напругу або оптимізувати свою вагу, зменшуючи кількість споживаних калорій, то причиною цього може бути хронічний стрес.

СТРЕС І ІМУННА СИСТЕМА

Об'єктами перших досліджень стресу та імунної системи на початку 1990-х стали студенти-медики під час складання іспитів. Ці дослідження показали, що всі три дні, поки йшли іспити, у цих студентів спостерігалося зниження кількості імунних клітин, що борються з пухлинами та вірусними інфекціями.

Сотні подальших досліджень у галузі психонейроімунології виявили чіткі закономірності: введення людей у стресовий стан на кілька хвилин в умовах лабораторії, призводило до посилення одного з типів імунітету у поєднанні з деякими ознаками загального послаблення захисних властивостей організму.

При цьому хронічний стрес, що триває від декількох днів до декількох місяців або навіть років, послаблює всю імунну систему.

В Університеті Карнегі-Меллона дослідники влаштували експеримент, учасників якого після визначення у них рівня стресу розселили поодинці в готельних номерах (щоб звести до мінімуму зовнішні впливи), де було досить прохолодно. І виявилося, що ті, у кого відзначався підвищений рівень емоційної напруги, частіше захворювали на застуду.

Коли імунна система стикається зі шкідливим вірусом або бактерією (патогеном), вона виділяє хімічні речовини для боротьби з агресором, які називаються запальними цитокінами, які регулюють процеси запалення.

Ця реакція запалення є нормальним процесом, що оберігає здоров'я людини. В умовах відсутності стресу після перемоги над патогеном петля зворотного зв'язку за участю кортизолу зменшує запальну реакцію.

Але через занадто сильну нервово-психічну напругу імунна система втрачає чутливість до сигналізуючої функції кортизолу. Внаслідок цього ми можемо стати більш схильними до алергій, астми та інших захворювань, таких як діабет, хвороби серця і судин.

СТРЕС І СТАРІННЯ КЛІТИН

Вивчаючи вплив хронічного стресу на старіння клітин, співробітники Каліфорнійського університету досліджували матерів, які дбали про дітей з аутизмом та хронічними захворюваннями.

Вчені вимірювали теломери, це частина ДНК, що контролює старіння клітин. Теломера - це свого роду пластиковий наконечник в дструктцрі ДНК, що захищає його від пошкоджень. Теломери постійно і невідворотно коротшають, тим самим сприяючи руйнуванню ДНК.

З'ясувалося, що тіломери дуже чутливі до хронічного стресу. У матерів, які демонстрували підвищений рівень емоційної напруги, теломери були сильно вкорочені, тобто біологічно вони були принаймні на десять років старші за свої роки. У той же час у матерів, які не вважали своє життя повними негараздами, незважаючи на те, що у них була дитина з хронічною інвалідністю, не спостерігався ефект укорочування теломерів.

Таким чином, велике значення має те, як ви оцінюєте стресову ситуацію! Якщо ви знайдете спосіб позбавити себе емоційних перевантажень, то мозок і організм у вас стануть більш стійкими до стресу, а джерела стресу вже не будуть так діяти вам на нерви.

*З книги Мелані Грінберг "Стресостійкий мозок."