СИМПТОМИ ХРОНІЧНОГО СТРЕСУ

В сучасному світі нам не загрожують дикі звірі та голод, та й замерзнути важко, а якщо вже так сталося, що ви легко вдяглись і трохи замерзли по дорозі на роботу – в приміщенні ви швидко зігрієтесь, вип’єте чаю і навіть не застудитесь. Все це тому, що стрес-реакція, яка виникла у вас як захисний механізм, завершилась і всі системи організму повернулись в звичний режим функціонування. Так відбувається при здоровому стресі.

Але все відбувається інакше коли стрес стає хронічним. Ви прокидаєтесь з розумінням, що потрібно йти на роботу, де на вас чекає неприємний конфлікт з клієнтом чи колегою, або ви раптом потрапили в немилість до керівництва, тому кожна хвилина вашого перебування в офісі перетворилась на страждання. А ввечері вдома на вас чекає напруження в стосунках з партнером, нова серія рахунків, та бажання усамітнитись і ні з ким не спілкуватись.

Таке психічне навантаження також викликає стрес-реакцію, але на відміну від короткого стресу від переохолодження, такий стрес не завершується, а продовжує діяти.

Три стадії стрес-реакції.

Відомий дослідник стресу Ганс Сельє  виділив три фази:

Фаза 1. Реакція тривоги.

В результаті первинного зіткнення зі стресором в організмі відбуваються зміни. Всі системи мобілізуються, виділяються адреналін та кортизол, активується симпатична нервова система. Це дає можливість відреагувати на загрозу, вмикаються режими «бий чи біжи».

Фаза 2. Стадія опору.

Якщо стресор не припиняє свого впливу і до нього можна адаптуватися, в організмі зароджується опір і він переходить в режим економного використання ресурсів. Ознаки реакції тривоги в організмі практично зникають.

Це фаза хронічного стресу, коли організм працює в ненормальному режимі, ресурси поступово зменшуються, з’являються перші симптоми хронічного стресу але вони ще компенсовані. В цій фазі зазвичай виникає відчуття, що щось йде не так, але немає розуміння проблеми, воно звучить так - «напевно я просто втомився, потрібно відпочити». 

Фаза 3. Стадія виснаження.

В результаті тривалої взаємодії зі стресором, до якого організм вже звик і не помічає його, енергія, що витрачається на адаптацію, вичерпується. Знову з'являються ознаки реакції тривоги, але їх вже не можна змінити.

В цій фазі з’являються психосоматичні захворювання, виснаження, хронічна втома, апатія, розвивається невроз, тривожність, прояви депресивного стану, можуть виникнути панічні атаки, розлади харчової поведінки, іпохондрія. Як правило на цій стадії звертаються до лікаря. В кращому випадку діагностика не виявить серйозних порушень, в гіршому – починається лікування соматичного захворювання, яке також стає додатковим стрес-фактором.

Як подолати стрес.

Коли людина знаходиться в фазі виснаження – ніхто вже не думає про те, з чого все почалось. Починається лікування гіпертонії, мігрені, цукрового діабету, виразкової хвороби чи алергії. Організм довго витрачав всі свої ресурси на компенсацію та адаптацію, тому ми маємо дефіцити, порушення гормонального балансу та відкритість до інфекцій через зниження імунітету.

В цій фазі вже потрібне системне лікування та здоровий спосіб життя, щоб спробувати відновити втрачені ресурси. Ми починаємо вичерпувати воду з судна, що має багато дірок, замість того, щоб латати дірки.

Але на третій фазі цього недостатньо. Потрібен комплексний підхід – здоровий спосіб життя, поповнення дефіцитів, лікування соматичних хвороб та психотерапія.

Щоб залатати дірки потрібно знайти та знешкодити стресори, що продовжують впливати, поки ви виконуєте рекомендації лікарів.

Логічно, що вирішувати психологічні причини стресу набагато легше на першій і другій стадії, коли симптоми тільки починають проявлятись. Тоді стадія виснаження просто не настане. Але ми не звикли реагувати на первинні симптоми, не вважаємо їх серйозними. Більшість людей починає діяти тільки коли тіло починає подавати сигнали, які вже просто неможливо ігнорувати.

Симптоми хронічного стресу.

Стрес-реакція мобілізує практично всі системи організму: серцево-судинну, дихальну, нервову, шлунково-кишковий тракт, гормональну систему, репродуктивні органи, впливає на імунітет. Тому симптоми стресу дуже різноманітні.

Ганс Сельє дослідив, що незалежно від стресора, від причини, що викликала стрес-реакцію, організм буде реагувати однаково. Незалежно від того ви посварились з партнером чи переживаєте, що скоро ШІ забере вашу роботу - ви будете відчувати схожий набір симптомів.

✔️ Відчуття втоми, попри нормальний сон

✔️ Проблеми із засинанням, часті пробудження вночі

✔️ Важко прокидатись зранку

✔️ Залежність від кофеїну

✔️ Схильність до споживання солоного та/або солодкого

✔️ Важко виконувати повсякденні справи

✔️ Непереносимість фізичного навантаження

✔️ Низький артеріальний тиск

✔️ Запаморочення, коли змінюєте положення тіла

✔️ Полохливість

✔️ Проблеми з концентрацією

✔️ Проблеми з кишківником, закрепи або проноси

✔️ Дратівливість

✔️ Зниження статевого потягу

✔️ Тривале загоєння ран

✔️ Часті хвороби з тривалим періодом одужанням

✔️ Втрата життєрадісності

✔️ Важко приймати рішення

✔️ Зниження працездатності

✔️ Проблеми з пам’яттю

✔️ Проблеми с зором

✔️ Випадіння волосся

✔️ Головні болі

Виснаження систем організму відбувається по-різному, вони не виходять з ладу всі одразу, тому у кожного є свій улюблений набір симптомів, а їх кількість поступово зростає.

Якщо ви помічаєте в себе якість симптоми, що не проходять протягом 6 місяців – час розібратись з психологом в тих причинах, що їх викликають. Це дасть можливість вчасно зупинити процес соматизації, та не захворіти на неприємну хворобу, яка може зробити процес незворотнім.

Якщо вже хвороба існує – психотерапія допоможе впоратись з нею швидше та ефективніше. Існує перелік хвороб, які на рівні офіційної медицини визнані психосоматичними.

«Велика сімка» психосоматичних захворювань.

ЇЇ ще називають «чикагська сімка». Це перші діагнози, що були визнані класичною медициною як психосоматичні хвороби, тобто ті при яких емоційні переживання безпосередньо запускають або посилюють тілесні симптоми:

• Есенціальна гіпертонія: стабільно високий тиск, викликаний хронічним стресом та внутрішнім напруженням.

• Бронхіальна астма: спазми дихальних шляхів, що часто провокуються тривогою або пригніченими емоціями.

• Виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки: ураження слизової оболонки, які виникають на тлі тривалого нервового напруження.

• Виразковий коліт та хвороба Крона: запальні захворювання кишківника, тісно пов'язані з емоційним станом.

• Нейродерміт та атопічний дерматит: шкірні хвороби, загострення яких збігаються зі стресовими періодами.

• Ревматоїдний артрит: аутоімунне запалення суглобів, перебіг якого погіршується при психологічному виснаженні.

• Гіпертиреоз (тиреотоксикоз): підвищена активність щитоподібної залози, що часто маніфестує після сильних психічних травм.

Інші офіційно визнані психосоматичні розлади

Згідно з міжнародною класифікацією хвороб, список розширився. До них також відносять:

• Синдром подразненого кишківника (СПК) — порушення роботи ШКТ, що напряму залежить від рівня тривожності.

• Психогенний головний біль та мігрені — напруження м'язів шиї та голови через стрес

• Вегетосудинна дистонія (ВСД) — комплекс симптомів з боку серцево-судинної та нервової систем.

• Цукровий діабет 2-го типу та ожиріння — порушення обміну речовин на фоні хронічного підвищення рівня гормонів стресу

Як лікувати психосоматичні захворювання?

Оскільки ці хвороби лежать на межі психології та фізіології, лікування має бути комплексним і спиратися на доказову медицину:

Медична терапія (соматична): лікування у профільного спеціаліста (гастроентеролога, кардіолога, дерматолога) для зняття гострих фізичних симптомів.

Психотерапія: головний інструмент для усунення першопричини. Психосоматолог – спеціаліст, що працює з соматичними проявами та психосоматичними захворюваннями.